Насіння чорної гірчиці схожі на насіння білої різновиди. Але вони мають коричневий або чорний колір. Смак їх гострий, терпкий, запах схожий на аромат хрону. Чорна гірчиця більш теплолюбна і вимоглива до складу ґрунту, ніж біла і жовта. Але як медонос вона їх перевершує.

Сходить гірчиця швидко, зростає інтенсивно, особливо при наявності поливів. Витрата посівного матеріалу – 160-180 г на сотку земельної площі. Від посіву насіння до скошування проходить 8-10 тижнів.

Переваги гірчиці чорної

Використання гірчиці як сидерат має багато плюсів:

• Відмінне, екологічно безпечне органічне добриво;
• Підвищує вміст в ґрунті азоту, калію, фосфору;
• Сприяє вивільненню погано розчинних фосфатів;
• Захищає від небезпечних захворювань — фітофторозу, фузаріозу, парші;
• Відлякує від шкідників, наприклад, скорочує популяцію дротяники;
• Ніжна зелень гірчиці швидко перегниває і компостується.

Вирощування і використання

Сіють сидерати навесні й восени, але можна вирощувати їх і в літню пору на порожніх ділянках. Навесні це роблять відразу, після сходу снігу, приблизно за 2 тижні до посадки основних культур. Восени гірчицю сіють за 3-6 тижнів до настання заморозків. Її можна не зрізати, вона буде ефективно утримувати сніг.

Висівають насіння рядами або розсипом, закладаючи їх у землю на глибину 1-2 см. Подальший догляд не потрібен. Але краще забезпечити сходам достатній рівень вологості. Скошувати сидерати потрібно до початку цвітіння. У цьому випадку вони будуть працювати максимально ефективно.

Використовують сидерати двома способами — з перекопуванням або без. У першому випадку землю перекопують або переорюють разом із зеленою масою сидерата. У другому — рослини скошуються або зрізаються і залишаються на грядці як мульча, або використовують як компост. Коріння ж залишаються в ґрунті й перегниває, покращуючи її структуру.

Важливо дотримуватися правил сівозміни. Не можна вирощувати гірчицю на грядках, де будуть виростати інші хрестоцвіті культури. Це кращий попередник для бобових, огірків, помідорів, перцю, картоплі.

Рослина гірчиці жовтої має стебло висотою 50-150 см, великі нижні листки й менші верхні. Корінь проникає вглиб на 2-3 метри. Зелень її їстівна, може бути використана для приготування салатів.

Гірчиця жовта відрізняється від білої різновиди щодо більшої посухостійкості, але холод вона переносить гірше. Насіння її трохи меншого розміру, тому витрата посівного матеріалу може бути менше.

Переваги жовтої гірчиці

Перерахуємо об’єктивні плюси використання цього зеленого добрива:

• При перегниванні зелені ґрунт збагачується азотом, фосфором, калієм;
• Коренева система гірчиці має здатність поглинати з ґрунту важкорозчинні поживні елементи, які недоступні для інших рослин і переводити їх в легкодоступні форми;
• Поліпшуються фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунту. Вона стає більш пухкою, краще вбирає вологу й пропускає повітря;
• Створюються оптимальні умови для розвитку й активності корисних ґрунтових мікроорганізмів і хробаків;
• Килимом сидератів ґрунт надійно захищається від водної та вітрової ерозії, захищається від перегріву і пересушування;
• Пригнічується зростання бур’янів;
• Фітосанітарні властивості, завдяки наявності ефірних олій у всіх частинах рослини — профілактика розвитку фітофторозу, парші картоплі, фузаріозу.
• Відлякує шкідників — дротяників, попелиць, трипсів і т. д.

Вирощування й використання

Посіви гірчиці жовтої не слід розміщувати на грядках для інших хрестоцвітих — капусти, редьки, редиски, ріпи, оскільки шкідники й хвороби у них спільні. Це кращий попередник для пасльонових і бобових.

Посів гірчиці жовтої проводиться навесні або восени, а також влітку, між основними культурами або на порожніх грядках. Сіють насіння рядами або розсипом. Зелень важливо скошувати до початку цвітіння. Після скошування її закладають в ґрунт або залишають на грядці, як мульчу. Взимку вона сприяє утриманню снігу.

Норма висіву: 160-180 г на 100 м² (1 сотка).